Романи-антиутопії. Що почитати?

Роман-антиутопія в жанрі наукової фантастики. Вперше побачив світ 1953 року. Розповідає про споживацьке суспільство майбутнього, у якому панує майже цілковитий контроль над людьми. Державні органи намагаються підпорядкувати собі навіть думки людей. Книги заборонено, незаконним вважають читання і переховування будь-якої літератури, за порядком мають слідкувати пожежники. 451градус за Фаренгейтом (233 градуси за Цельсієм) — температура, при якій загоряється папір. Пожежники не гасять вогонь, вони його розпалюють, палять книжки. Тому що пожежники — опора режиму, запорука того, що люди не читатимуть книжок, адже книги спонукають думати і аналізувати. Проте у цьому пекельному царстві темряви залишилися невеличкі духовні острівці, що зберігають рештки інтелектуального надбання людства. Це люди-книги, люди, що вивчають напам’ять зміст друкованих видань і тримають їх у своїй свідомості. Піднімаючи у «451° за Фаренгейтом» тему глобального безкультур’я та тотального відходу від дійсності суспільства, Бредбері намагається донести до читачів важливість зберігати тисячолітні культурні набутки, охороняти віковічні пласти мудрості, що були і є запорукою цивілізації. Перекладено українською мовою Євгеном Крижевичем.

«1984» — один з найголовніших і вже точно найважливіший роман минулого сторіччя. Важко пригадати якийсь інший літературний твір, який би без зайвої манірності, настільки ж чітко, правдиво і жорстко поставив перед загалом таку ж важливу проблематику. А саме: що таке влада? Яка її природа? Куди прямує сучасне суспільство? Що таке справжня смерть, і яка саме смерть є справжньою -фізична смерть індивіда, а чи смерть його внутрішнього єства, при збереженні фізичного тіла? Що таке свобода, і як вона співвідноситься з владою? Чи можливий бодай найменший прояв свободи, нехай навіть у вигляді можливості мати свої власні глибоко приховані, вільні від примусу думки, в умовах абсолютної тоталітарної влади?

До видання увійшли перші науково-фантастичні романи Герберта Веллса з елементами соціальної антиутопії. Герой «Машини часу» здійснює політ крізь час — із сьогодення в IХ тисячоліття нашої ери. Він уявляє собі людей майбутнього щасливими та радісними. Проте бачить зовсім інше. У романі «Острів доктора Моро» Едвард Прендік після корабельної аварії опиняється на острові, де стає свідком зловісних експериментів над живими створіннями геніального і божевільного доктора Моро.

Утопічне майбутнє — це світ, у якому люди перебувають під пильним контролем. Суспільство поділене на касти, кожна з яких відіграє свою роль. Усі повинні насолоджуватися установленим ладом і служити «загальному благу», а насправді — панівному режиму. Кожен, хто не хоче жити в «злагодженому» суспільстві — дикун і, відповідно, ворог.

Це мала бути звичайна сімейна відпустка. Аманда з Клеєм та дітьми спланували ідеальні вакації у глухому куточку Лонг-Айленду Гамірний Нью-Йорк залишився позаду, а розкішний орендований будинок у цьому райському місці обіцяв спокій. Аж раптом одного дня у двері Аманди та Клея постукали. На порозі стояло незнайоме подружжя. Охоплені панікою, вони розказали, що в місті стався блекаут, телефони та інтернет не працюють. Але чи варто Аманді та Клею довіряти цій парі? Що сталося у Нью-Йорку? Чи є будинок, ізольований від цивілізації, справді безпечним місцем для них? І чи в безпеці вони одне від одного? Що, як це ілюзія?

Вільям Джеральд Ґолдінґ — англійський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1983 року. «Володар мух» — дебютний твір автора, надрукований у 1954 році, майже одразу набув слави класики, але до того Ґолдінґу відмовили більше двох десятків видавців. На початку світової війни внаслідок авіатрощі група дітлахів опиняється на безлюдному острові. Залишившись без доскіпливого нагляду дорослих, вони радісно сприймають отриману свободу робити все, що завгодно. Діти намагаються створити суспільство з власними законами, однак зазнають невдачі, відчувши справжню силу насилля, гріха та зла. Руйнується усталений порядок взаємовідносин, дивні страхітливі звуки розносяться нічним повітрям. І коли страх оселяється у дитячих серцях, сподівання на веселу мандрівку, сповнену цікавих пригод, починає здаватися далеким від реальності, як і надія на порятунок. Названий притчею, алегорією, міфом, казкою про мораль, пародією, політичним трактатом, навіть баченням прийдешнього апокаліпсису, «Володар мух» — це, мабуть, найвизначніший роман про «колишню невинність», «темряву людського серця».