Білик Леся Петрівна

Якщо впадеш — завжди можеш звестися, якщо загубиш — знайти. Лише не втрачай довіри до того, хто простягнув руку, щоб допомогти. Бо довіра — сутність любові. Але все так непросто в житті, непросто й у цьому інтригуючому ...

У цій феєричній, майже містичній, повісті переплелись минуле та сучасне. І з тої сув’язі авторка об’ємно та майстерно виткала образ видатного польського композитора – людини непростої долі… Галичина стала його домівкою та останнім прихистком. Тут кохав, творив, дивував оточуючих і дивувався світом… Для широкого кола ...

Цей роман вражає уже з першої сторінки й не відпускає, коли перегорнеш останню... У світовій літературі нема сильнішого проникнення у фантасмагорію заробітчанства й проникливішого випису всіх його нюансів (від розпачу до бравади), аніж оця, шановний читачу, книга. Світ тут і стискається в глевку та темну грудочку болю, й розкрилюється нетривкою ...

"Болісний шлях самоствердження жінки, яка, попри всі перипетії долі, не втратила відваги жити за власним кодексом честі, попри самоіронію та жорсткі, зчаста цинічні реалії не втратила милосердя, довіри, передчуття любові. Цей сучасний, захоплюючий, інтригуючий, стилістично довершений роман зацікавлює, ошелешує, обнадіює. Ось воно — сьоме небо! Кожна сторінка — подолана сходинка ...