Слово. Роман. Невигадані історії

«Кожна людина мусить виліпити себе, аби стати особистістю. І комусь це вдається, а хтось опускає руки і пливе за течією життя. Звісно, пливти за течією завжди легше, аніж будувати щось супроти течії, творячи життєву енергію для інших». Енергію, яка зіходить від сміливих ідей, оригінальних мистецьких витворів, свіжого незатертого слова. Поринаючи у творчий світ Любові Гонтарук потрапляєш саме у таку «енергетичну» залежність. Цей світ (якщо вже говорити фізичними термінами) випромінює тепло і створює притягальну силу, яка не відпускає тебе від першої до останньої сторінки книги. Такі почуття охоплюють читача, коли йдеться про серію романів із продовженням: перша книга «Млин», друга — «Слово»... А ще наприкінці кожної із книг своєрідними новелами у «Невідправлених листах» і «Невигаданих історіях» Л. Гонтарук спілкується зі світом і читачем, наповнюючи їх життєвою снагою.